Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Yo, ребятки, что почтишь наркоманский рассказ? Буду писать в качестве настоящего гопничка, держите филиалы!
Так вот, история, которую я сейчас разолью, прошла пару недель назад, когда я, натурально, закладки искал. Вечер был прямо такой взъедчивый, а на улицах местные дармоеды кругами шарили, что-то мохнатое предлагая. Трезвым я не был, кстати, меня уже колбасило от наркотического опьянения.
И тут, я, наткнулся на одного нового чувака, который по имени Дред. Врубил тему про наркотики и так высказался, что у него бомбический МДМА есть, сказал, что он просто колбасит. Я говорю: "Дред, пацан, ты прикольно шаришь!" И мы на поискуху пошли, ведь партнёр в наркотическом деле ценится как голубь на крыше.
| Закладки: |
Колбасит: |
Морфий: |
Поискуха: |
Шарить: |
Амфетамин: |
Маджон: |
Пептиды: |
| МДМА |
мне мозг |
вообще штык |
сразу запал |
во всех делах |
самая взрывная шляпа |
весь мир настраивает |
это не для слабых |
Дред, видно, шарил понастоящему, потому что через пару часов мы уже сели в его авто и поехали в центральный торговый центр. Там, словно наркотическое шоу было. В руках я держал свою порцию МДМА и уже начал чувствовать, как колбасит. Перед глазами все расплывалось, я аж морфий почувствовал в каждой клеточке тела.
"Братишка, я говорю Дреду, этот маджон МДМА просто шизанул! Я готов зарубиться на этом грошах!",
Мы решили поискать подходящее место для приключений и попали в самый большой торговый зал. Музыка там громко играла, а свет раскачивался, словно амфетамин в каждой лампочке. Мы уже почти полностью законтачили и стали прикольно танцевать. Люди смотрели на нас с недоумением, но нам было всё равно, ведь под колбасой понимаешь, не до них.
Кто-то, вообще, подошел и спрашивает: "Что у вас там, братаны?" А мы, прикрываясь, говорим: "Да мы так, морфий просто, ацкий шар, амфетамин в стране рулит!"
А вокруг все тянулись и хотели перебарщить со своими пептидами. Мы их на наши тела выслушали и немного подбодрили: "Ребятки, тусаните свои пептиды в сторонке, когда МДМА колбасит, у нас всё рулит!"
"Мы там танцуем, дыма такая маджонистая пелена, словно сами в небо полетели. Я ощущаю, что сейчас амфетамин меня порвёт на части! Безумие!" - говорил я Дреду.
Вобщем, мы в этом торговом центре шизанули так, что нам даже охрана обратила внимание. Начали нам объяснять, что такое по-настоящему шарить, лучше уж амфетамин закатить. Но мы им говорим: "Ребята, вы просто ничего не понимаете! У вас даже морфий в жиле не шарит!"
Ну, в конце концов, нам пришлось покинуть эту наркотическую вечеринку под названием "Торговая площадка". В машине Дред еще привез меня в одно местечко, где был бар, там МДМА свободно текло рекой. Видно, там маджонисты собирались.
"Братан, - говорит Дред, - амфетамин уже прошёл, но я тебе пептиды подогнал, может, заценишь?"
Я смотрю на его пептиды и говорю: "Дред, чувак, на МДМА я по себе уже слишком высоко, пептиды сейчас не в теме". И мы зашли в этот бар. Там был маджонистский хаос, все сплошные гопники и наркоманы. Музыка из колонок ударяла молнией, а наши тела двигались под ритм.
Вобщем, я закончу свою историю на этом, а то столько написал, а маджон уже начинает моргать перед глазами. Кто знает, может, еще расскажу, как наркотики меня в других местах занесут. Всем респект, ребятки!